#makhno_architour: топ-3 сучасних будівель Кракова

Краків. Старовинне затишне містечко, яке можна обійти за ранковою кавою. Якому довіряєш та від якого не очікуєш несподіванок і скляних 30-поверхових висоток. А дарма, Краків парубок моторний і дивувати вміє.

Розповіла PR директорка Sergey Makhno Architects Таня Вакула.

Центр документації мистецтва «Крікотека»

Крікотеку заснував художник і театральний реформатор Тадеуш Кантор 1980-го року, а 2014-го центр отримав нову домівку. Міцними металево-скляними обіймами стару електростанцію охопив сучасний каркас. Напевно, щоб захистити від вітрів і дощу. Або щоб не стрибнула часом у Віслу, хто її знає.

Фото: Таня Вакула

Заходишь внутрь: лестницы, лестницы, лестницы. И так — три этажа. На четвертом пространство разворачивается — здесь расположена галерея. Экспозиция может шокировать, но в этом тоже что-то есть. Наверху — кафе с видом на реку и панораму города по другую ее сторону. Чтобы за капучино осмыслить/ забыть увиденное.

Фото: Wojciech Kryński

Музей японського мистецтва і техніки «Манггха»

Урочисто відкритий 1994-го року, ідеєю сягає 20-тих років того ж століття. Тоді польський письменник і колекціонер Фелікс «Манггха» Ясенський щедро одарував Національний музей Кракова — передав свою колекцію зі 6500 предметів японського мистецтва. Так з’явився музей в ящиках.

Під час Другої світової війни колекцію виставили на експозицію, де її побачив молодий Анджей Вайда — у майбутньому відомий польський режисер. Саме тоді він на все життя закохався у японську культуру. Коли 1987-го року він отримав кінематографічну Премію Кіото, всю грошову винагороду віддав на створення цього музею. Польська влада була не проти, а спроектувати музей взявся японський архітектор Арата Ісодзакі. Безкоштовно.

Окрім експозиції, тут діють курси японської мови, створення ікебани і проходять чайні церемонії.

А будівля така невловима. Ніби хвиля, яка ось тільки накотила до берега, а вже нема.

Фото: VSE TUT pl

Малопольський сад мистецтв

Ця реконструкція розроблена бюро Ingarden&Architects і була відкрита 2012-го року. Архітектор Кшиштоф Інгарден описує будівлю як «контекстуальну гру мімікрії та абстракції». Ми ж описуємо цю будівлю, як таку, що не можна проминути. Кіста дерев’яного скелету тендітна як зап’ястя 16-річної. Скло, що тримається на силі архітектурної думки. Заплутані лабіринти дахів. І старий клен, для якого створили тунель через всю будівлю — щоб і далі ріс.

Здание-тоннель объединяет улицы Szujskiego и Rajska. На Szujskiego расположились медиа-библиотека и павильон современного искусства, а на Rajska — театр и многофункциональный зал. Создается впечатление, что это здание было здесь всегда: оно не нарушило ни динамики, ни духа города. Все бы так.

Фото: artpart.org