Maison & Objet 2017: бачити, слухати, відчувати тишу
Статті
17.02.05
У січні в Парижі традиційно пройшла Maison & Objet – масштабна експозиція дизайну інтер’єрів і товарів для дому, що двічі на рік збирає кращі меблі, освітлення, декор, текстиль.
Головне слово Maison & Objet 2017 – ТИША. Сергій Махно розповів про враження від виставки та поділився своєю філософією тиші.
Тиша – це речі, які лежать на поверхні. Те, що складно створити.
Тиша – це недосконалість. Керамічна чашка з родимими плямами, здобутими під час випалу.
Тиша – це природність. Ранок, коли сонце майже загорілось, але ще стоїть туманна димка.
Тиша – це простота. Коли заходиш у напівпорожнє приміщення, і воно наповнює тебе.
Тиша – це вміння берегти історію. Гербарій родом із дитинства, що прикрашає стіну, чи повна квітів ваза, яка дісталась від бабусі.
Коли тримаєш у руках не просто чай з еколавки, а власноруч зібрані й заварені пучки м’яти чи липи – ти тримаєш тишу. Коли гортаєш сторінки старої книги, ти відчуваєш запах і звук тиші.
Тиша глибша за бетон, скло чи інші матеріали. Вона уособлює сутність. Творче, а не руйнівне начало.
Тиша – це пошук сенсу.
Вабі-сабі – це тиша.
Ідея зробити тишу темою виставки належить Елізабет Леріш. Дизайнерка вважає, що ми знаходимось у полоні звуків, які переслідують нас на кожному кроці. Тиша – розкіш, символ повернення до витоків.
Свої роздуми Леріш матеріалізувала в чорному кубі – кімнаті, стіни якої завісили дисплеями. У кубі людина перетворюється на бранця шуму й хаосу. До метафоричного виходу веде коридор з мерехтливим словом Silence вкінці.
Те, що ми рухаємось до тиші, – прямий наслідок свідомого життя. Ми використовуємо менше матеріалів, цінуємо візуальну чистоту і купуємо нову чистку для картоплі, коли зламалась стара. Ми вибираємо речі, поруч з якими розум перебуває у стані спокою.
Світло, повітря, каркасні конструкції, прості архетипічні форми – це все одне велике ТАК.
Часто тишу на виставці приглушав кітч і поверховість. Тим не менш, унікальні зерна були. Серед мотлоху антикварної лавки ховались старовинні чаші й вази з палісандра, які дійсно мовчали. Тільки сліпий не помітив їх. Не звернув уваги, не сконцентрувався, не відчув.
Виміри тиші були різні. Три тарілки при вході чи обпалена кераміка – приклад прямої тиші, що зрозуміла всім. Інша справа – трав’яний напій, яким пригощали гостей. Тут важливий сам ритуал: у чому наливати, як подавати. Я б вибрав грубу керамічну чашку або китайський фарфор ци. Як дошку для подачі – трьохсотлітній шмат дерева. На перший погляд, це деталі, але саме вони мають вагу і становлять те, що ми називаємо тишею.
Центральним стендом серед експозицій про тишу я виділив для себе японську кераміку. Розглядав її ще в Бельгії, на виставці Акселя Вервордта. Як вперше, так і на Maison & Objet, я побачив ці речі і сказав: це тиша.
НА ВИСТАВЦІ ТИШУ НЕ ЛИШЕ ДИВИЛИСЬ, А Й СЛУХАЛИ. ЧЕРЕЗ СПЕЦІАЛЬНІ НАВУШНИКИ ГІСТЬ МІГ ПІД’ЄДНАТИСЬ ДО МОВЧАЗНОГО ВУЛКАНУ ХАЛЕАКАЛА, ЩО НА ГАВАЙСЬКИХ ОСТРОВАХ.
Тиша з’являлася то в порцелянових тарілках із синіми розлитими емалями, то в мозаїчних столиках. Я знаходив її на стенді плетених мотузяних ламп і в напівпрозорій кераміці кольору брудного бетону. У дерев’яних меблях із тонкими, майже ювелірними лініями або ж навпаки – контрастними чорними деталями.
Тиша жила навіть у мідних панелях із десятьма кольорами тонування. 10, уявляєте? Для когось мідь – це і є колір, а хтось роками домагався від матеріалу нових відтінків.
Поняття часу і сприйняття повільності акумулювала книжкова шафа з кришталю Deep Sea від Nendo. Педантично вкладені плити створюють тиху градацію блюзу.
Із НЕтихого дизайну сподобалась експозиція “Designer of the Year” П’єра Шарпена (Pierre Charpin). Він працює у пластичному мінімалізмі, змішуючи формальну простоту з живими м’якими лініями. Кольори предметів дуже рівні, з акцентними хроматичними елементами.
Цікавий проект Шарпена – крео “Мармури і Клоуни” (Marbles and Clowns). Це колекція ваз, де дизайнер використовує амбівалентність фігурки клоуна.
Після виставки я сказав дружині: той, хто хотів викристалізувати для себе тишу, зробив це.
Так, з кожним роком Maison & Objet стає гірше. Так, з’являються аматори й люди, які не хочуть заглиблюватися і бачити сутність. Але той, хто хоче знайти тишу, її знайде.