Як забрати в Україну частину Японії

Японія – це не лише цвітіння сакури, Фудзіяма і люди в кімоно. Хто хоча б раз відвідав цю країну, знає, що ні з чим не зрівняти місцеві ярмарки (де кожна друга річ, до речі, «в єдиному екземплярі»!).

Одне з моїх улюблених занять, коли я приїжджаю в Японію, – відкривати в плутаниці вуличок нові магазини і барахолки. Очі розбігаються від речей, які можна там знайти! Дивишся на красу, торкаєшся краси, дихаєш красою і не можеш насититися нею.

Як і всі туристи, в Україну я повертаюся з товстим чемоданом – тарілки, чашки, вази, статуетки. Для себе і рідних.

Сьогодні розкажу про 5 речей, від яких мій чемодан відмовився закриватись цього разу.

НЕЦКЕ

Нецке – не просто «щось там з дерева» чи слонової кістки, а стародавній витвір мистецтва. Якщо фігурка потрапить вам в руки – вразить красою та вишуканістю.

Немовля-нецке з'явилось на світ виключно з практичних потреб.

Його використовували як брелок або кріпили на шнурок з дріб'язком і підв’язували до одягу. Традиційне кімоно не мало кишень, а губити ключі не любить ніхто.

Щоб перерахувати всі форми нецке забракне пальців однієї руки. Японці навигадували назв, які нам, українцям, язик поламати-не вимовити. Найбільш знані нецке – катаборі – зображують людей і тварин. Ще є мандзю, ім'я яких пішло від круглого коржа з рису.

ГРАВЮРИ

Де Японія – там і гравюри. Це своєрідні «риси обличчя» національного образотворчого мистецтва. Витончені і акуратні.

Японська гравюра належить до ксилографії – техніки гравірування по дереву. В основному майстри працюють з грушею та вишнею – м'яким матеріалом, який легко оброблювати.

Класика гравюри – укійо-е. Перекладається назва дуже поетично – «картини плинного світу». В міську культуру Едо (сучасне Токіо) ці гравюри прийшли в другій половині XVII століття. Це були чорно-білі зображення, які тільки з роками набули кольору.

Японці вимогливі до композиції, але не обмежують себе в сюжетах. Одні гравюри «пахнуть» цвітом сакури, на других – сухі коробочки лотосу чи голі дерева, злегка притрушені сніжним пилом. Кожен знайде гравюру, яка змалює його стан душі.

​ПАЛИЧКИ ДЛЯ ЇЖІ

Коли для європейця палички – це «прилад, щоб їсти суші», то для жителя Сходу – священний символ і пласт культури.

У кожного японця є власні палички. Вони навіть не позичають палички сусіду /брату, бо вважають, що річ дуже особиста. Як у нас зубна щітка.

​СТАРОВИННИЙ НІЖ

Збирати незвичайні речі – слабкість, яку не можу в собі побороти. Та й не хочу.

Цього ножика для заточування олівців не було у списку моїх покупок. Я знайшов його спонтанно і відразу зрозумів – «моє». Дизайнерам-архітекторам раджу взяти на замітку. Корисна, навіть незамінна річ.

​КЕРАМІКА

Мені здається, що в душі я японець, адже моя пристрасть до кераміки не поступається тій, що панує в країні Висхідного сонця. Серед свіжих покупок у мене – піала і чашки для чаю.

Сучасна Японія береже традиційні технології виготовлення кераміки і поки не готова визнавати фабричне виробництво. Предмети акумулюють історію і передають тепло та емоцію майстра.