Нове слово: раку
Блог Сергія Махно
17.02.06
У рубриці “Краса простоти” ми досліджуємо різні форми прекрасного. Будинки, інтер’єри, предмети і людей, які за ними стоять. Сьогодні наш словесний об’єктив сфокусувався на знаменитій кераміці раку. Розповімо, що це, хто це і як це.
Насолода. Так перекладається ієрогліф “раку”, і автоматично виникає запитання: “А до чого тут кераміка?”. Почуття насолоди наповнює людину при контакті з чашами, вазами та піалами, виготовленими у старовинній техніці. Живе якась магія в цих предметах. Кераміка раку, як вірш, який добре знаєш, але повторюючи його, лише помножуєш внутрішнє захоплення.
Історія раку почалась в XVII столітті. Поки Європа непритомніла від найтоншого фарфору, Схід йшов протилежно. На столах у японському будинку стояли масивні, политі густою глазур’ю чаші та блюдця для чайної церемонії.
У КЕРАМІЦІ РАКУ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ МИНУЛЕ, СЬОГОДЕННЯ І МАЙБУТНЄ.
Батьківщина керамічної техніки, Японія, цінує стриману красу, справжність і швидкоплинні настрої. Те, що ми бачимо серцем, а не очима.
Основоположником школи раку вважають кераміста Танака Тедзіро. Майстер відмовився від гончарного круга і почав виліплює форми вручну, пізнаючи по-новому якості і можливості матеріалу. Його двоколірний лев, чорні раку-чашки “Omokage” і “Mukiguri” належать до національної культурної спадщини Японії.
РУКОТВОРНІ РАКУ – КВІНТЕСЕНЦІЯ ПРОСТИХ НЕДОСКОНАЛИХ ФОРМ І ПРИРОДНИХ НЕРІВНОСТЕЙ. ЦЕ ВИРОБИ, ПРЕКРАСНІ У СВОЇЙ ДЕФЕКТНОСТІ.
Оскільки призначалась кераміки в основному для чайної церемонії, найпопулярнішими з раку досі лишаються чашки “тяван”. Їх товсті стінки довго зберігають напій гарячим, не даючи обпектися, а пориста фактура приємна на дотик.
ЛЮДИНА+ГЛИНА+ПІЧ ІЗ ТЕМПЕРАТУРОЮ 8000-1000 С.
Десь так виглядає рівняння по одержанню кераміки раку. Перед основним випалюванням об’єкти попередньо поміщають в піч, аби глина затверділа і можна було покрити її спеціальною глазур’ю. Завдяки другому випалу вироби м’яко оплавляються по краях і покриваються павутинням тріщин. Це додає особливої краси і естетичності.
На відміну від звичайного гончарного випікання, де вироби неспішно остигають у печі, раку виймають щипцями просто з жару. Після цього настає стадія ендшпілю, і кераміка відновлюється. Вироби занурюють в контейнер зі стружкою чи соломою і закривають кришкою. Опинившись без повітря, глазур набуває блиску і оживає в нових відтінкових палітрах.
Якщо на чаші лишилися сліди рук майстра, їх не сприймають як дефект. Для Раку – це природно, а відтак –прекрасно.
КЕРАМІКА РАКУ ЗАВОРОЖУЄ ГЛИБИНОЮ КОЛЬОРУ, ВІДТІНКАМИ. НЕПЕРЕДБАЧУВАНОЮ ПОВЕДІНКОЮ МАЛЮНКА І ГЛАЗУРІ.
Кожен предмет раку – це шторм, стихія почуттів і відчуттів кераміста. Це відбивається в багатомовності кераміки, прихованих контекстах, значеннях. Об’єкт поєднує творчу думку і прикладну функцію.
Якщо відкинути суб’єктивне “це красиво”, головними рисами раку будуть спонтанність і рефлекторність.
Предмети раку, як люди. Зі своїми родимими плямами, шрамами, опіками. Така загадкова, загорнута містичним флером самобутність побуджує інтерес творити раку, наповнювати будинок предметами раку і споглядати медитативну красу шедеврів. Адже тут ви ніколи не зустрінете керамічних близнюків, навіть зумисно роблячи ідентичні чаші.
-
НА СЕКУНДУ ПАЛЬЦІ ЗУПИНЯЛИСЯ В НЕВЕЛИКИХ ВМ’ЯТИНАХ ЧАШІ, ПІСЛЯ ЧОГО ДАЛІ РУХАЛИСЬ ПО ПОВЕРХНІ. ШОРСТКОЇ, ТРОХИ ЗАТЕРТОЇ ВІД ДОТИКІВ ЧАСУ.
Європейське раку ототожнюють з Бернардом Лічем. На початку XX століття кераміст привіз техніку в рідну Британію і вгармоніював лінії східної кераміки з європейськими глазурями й ангобами. Про сутність раку та кераміки в цілому він розповідає у своїй “Книзі кераміста”.
Знаменитість у сім’ї раку – чашка “Фудзі-сан” Хонамі Коецу. Це японський да Вінчі. Ремісник, каліграф, художник, видавець і творець Noh масок в одній особі. Свою чашку він назвав на честь священної гори Фудзі. Предмет втілює неповторність миті і природність подібну ранковому лугу, який ще ніжиться в останньому сні під м’якою ковдрою туману.
Кераміка раку не відкривається відразу, її потрібно осмислити, відчути, прожити. Це речі, що вчать знаходити велике в малому, насолоджуючись живою справжньою красою в застиглій глині.